Как они живут: в посёлке Ворохта Ивано-Франковской области

Март 13, 2017

Редакция Vlob считает своим долгом отправляться туда, куда еще не ступала нога гламурного человека.

В рамках спецпроекта «Как они живут» мы приехали в посёлок городского типа Ворохта Ивано-Франковской области, где провели один день с местным жителем Андреем. Он рассказал нам о быте, насущных проблемах и о том, почему не жалко бросить гранату в здание Верховной Рады.

 

IMG_2214.jpg

 

Я народився і виріс в Карпатах, саме на цій горі, ди ми зараз стоїмо. Я — гуцул. У нас є такий прикол: коли хтось питає, хто такі гуцули, відповідаєм, що це ті самі українці, тільки дикі.

 

Мій батько музикант, а мати все життя працювала на хлібопекарні. В основному в Карпатах люди зайняті лісом та скотарством. Хто може, тримає корів, телят, свиней. Середній прибуток сім’ї, в якій працює дві людини, у найкарщому випадку складає чортири-п’ять тисяч гривень. Цих грошей вистачає на світло, хліб, макарони, крупи. Багато людей їздять на заробітки в Польщу та Чехію. Кілька років тому і я був у Польщі, але як турист. У Польщі класно, та поки намагаюсь крутитись тут.

 

Я живу з дружиною та маленьким сином. Прокидаюсь о шостій годині ранку, йду до стайні. Годую телят, дою корову, прибираю, збираю малого в садочок і йду таксувать. Нещодавно почав будувати невеличкий готель своїми руками та розводити форель. Влітку і взимку нас спасають туристи. Багато приїздять з Німеччини і Польщі. Міняють собі сто євро і гуляють тиждень. Для них гуцульске життя — дивина. А для нас — нічого особливого. Хоча проїдьте трошки далі в гори — там взагалі ніякої цивілізації немає, а люди спілкуються такою мовою, що навіть я не розумію. Все одно, що амеріканця слухаю.

 

1 / N 

Карпатська земля родить погано. Максимум, що ми можемо виростить самостійно на городі — це зелену цибулю, листя салату, зелень. Овочів та фруктів своїх майже немє, їмо їх мало. Харчова база — картопля, каші з курурудзяної крупи. До картоплі їмо сало, бринзу, сметану, сир, м’ясо. Сало має бути завжди. Якщо я йду в гори по гриби, обов’язково беру з собою хліб, часник та шматок сала. Як-то кажуть: сало — сила, спорт — могила.

 

ac171b07b13fa173be66421a8357e4b8.png


Влітку в Карпатах чудово — поки дійдеш з одніє гори на іншу, назбираєш корзину грибів або ожини.

 

У нас випить люблять усі, але бухає по-чорному мало хто. В горах доводиться багато працювати фізично, тому тут два варіанти: або бухаєш, або гаруєш, щоб сім’я жила більш-менш пристойно.

За життя я не прочитав жодної книжки, тому не уявляю як це — працювати головою. Та без фізичної праці я жити не зможу. Мені треба або щось рубать, або поратись.

 

1 / N

Розваг у Ворохті ніяких немає — ні кіно, ні театрів, ні великих супермаркетів. Магазинчики маленькі, приватні. Є трохи далі у місті диско-клуб. Але там такі собі двіжняки. Всі понапиваються і починається масова бійка. У Ворохті всі всіх знають. Якщо хтось на когось криво подивився — починається лайка і бійка. Вовтузити одне одного — єдина забава.

 

У 2008 році з гір спустилась лавина. Мало хто уявляє, наскільки це страшне явище — місиво з ялинок, гілок, бруду та снігу. Лавина 2008 знесла дома, мости, кільки тижнів їжу у Ворохту возили на гелікоптерах. Я вдячний Богу за те, що тоді при владі був Ющенко — він відбудував людям більше двох десятків будинків, кілька разів приїздив у Ворохту особисто. Я бачив його так близько, як оце вас зараз. Ющенко навіть лишив мені свій особистий номер, кілька разів йому дзвонила моя мама, він завжди брав слухавку. Не знаю, яким він був президентом, та людиною був порядною. А тепер уявіть, що було б, якщо лавина зійшла при нинішній владі. Ми б тут просто лишилися без нічого. Як каже моя мати:

 

ac171b07b13fa173be66421a8357e4b8.png


Якби у мене була одна лимонка, я б кинула її у Верховну Раду.

 

1 / N

Кілька разів я їздив до Києва. Місто чудове, щоб приїхати на вихідні — походити музями, театрами, але жити у столиці я б не зміг. Навіть якщо мені платили б десять штук баксів. Морально такого скаженого руху людина, що виросла в горах, не витримає. Всі кудись біжуть, набульбичені, сердиті. Скрізь машини, шум, гам — це катастрофа. Нам живеться важко, але Ворохта — це ще хороше містечко. У нас є вода і світло, а я навіть є у інтернеті.

 

IMG_2207.jpg

 

Особенности речи героя сохранены. 


оцените материал